Біосфера-2: як готувався один з найпровальніших наукових проектів XX століття

Розпочавшись як амбітний науковий експеримент, який обговорювала вся Америка, цей проект фактично став найбільшим науковим провалом. Його учасники, на два роки ізольовані від зовнішнього світу в дослідницькому комплексі в...
Проект Біосфера-2

Розпочавшись як амбітний науковий експеримент, який обговорювала вся Америка, цей проект фактично став найбільшим науковим провалом. Його учасники, на два роки ізольовані від зовнішнього світу в дослідницькому комплексі в Арізоні, не зуміли вибудувати ідеально працюючу екосистему і стали жертвами кисневого голодування, а ініціатори експерименту зіткнулися зі звинуваченнями в неохайності й обмані.

26 вересня 1991 року восьмеро людей у синіх костюмах, що нагадували космічний одяг з науково-фантастичного кіно, під клацання фотоапаратів привітали багатотисячний натовп, що зібрався подивитися на нових героїв Америки. Ці герої – вчені, відібрані для першого у своєму роді експерименту.

На два роки вони повинні ізолюватися від усього світу у спеціально відбудованому для них центрі, що відтворює сім різних біомів: тропічний ліс, океан з кораловим рифом, мангрові ліси, савану, пустелю, а також агрокультурний сектор і середовище людського проживання з житловими просторами і лабораторіями. Усі ці елементи різних середовищ існування знаходяться під величезним скляним ковпаком, який не пропускає повітря зовні.

 

Передбачалося, що кисню, який буде виробляти всередині скляного ковпака складова екосистема, виявиться достатньо для багаторічної підтримки життя. Під купол також завезли рослини і тварини, які повинні не тільки підтримувати баланс нової екосистеми, а й забезпечувати їжею учасників експерименту – продукти ззовні в центр не допускатимуться.

Наймолодшому учаснику програми “Біосфера 2” на той момент було 27 років, найстаршому – 67. У ніч перед стартом вони поставили невеличку сатиричну театральну постановку, в якій самі ж виконали усі ролі. В цій постановці було все, що могло піти не так, наприклад – експеримент провалюється, герої сваряться, божеволіють, вмирають. За їх задумом, це повинно було спрацювати як оберіг – зігране на сцені вже не може втілитися в реальності.

Команда проекту Біосфера

Команда проекту “Біосфера-2”

Одним із спонсорів “Біосфери-2” виступив американський мільярдер Едвард Басс – спадкоємець четвертої найбагатшої на той момент родини США. За різними даними, Едвард Басс вклав в проєкт від 150 до 250 мільйонів доларів. Мільярдер вважав, що в майбутньому вкладення окупляться – новий проєкт стане науковою базою для відправки колоній людей на Марс.

Майже всі головні керівники проєкту, інженери знаходились назовні. Лише директор “Інституту екотехніки” Марк Нельсон увійшов під купол “Біосфери 2”. Він відповідав за іригаційні та асенізаційні системи і підтримував зв’язок мешканців «Біосфери» з зовнішнім світом.

Вчених, які брали участь у проєкті, відбирали не тільки за інтересами й практичними навичками, а й стресостійкістю, психологічною сумісністю один з одним. До складу “Біосфери 2”,в результаті увійшли 4 чоловіки і 4 жінки. Серед них – експерт з сільського господарства, ботанік, океанолог, механік, технічний асистент, лікар. Разом з ними під купол, як на Ноїв ковчег, вирушили 3800 видів рослин і тварин.

Починалось усе чудово. Життя “Біосфери 2” протікало своїм чередом. Не викликало жодних побоювань – команда вирощувала власну їжу, доглядала за фермою, проводила експерименти і писала звіти. У вільний час учасники плескалися в штучному океані, на свята пекли веганські бананові торти та інші наїдки – життя за склом здавалося схожим на науково-фантастичну мрію, яка збулася.

Усе б так й продовжувалось, якби не виявилося, що вміст кисню всередині купола падає. Це сталося через розмноження бактерій в ґрунті, яке не було враховано при проектуванні куполу. Концентрація вуглекислого газу збільшилася в 12 разів у порівнянні з повітрям зовні, і це стало приводити до кисневого голодування учасників експерименту. Їх поступово покидали сили, з’явилася апатія і хронічна втома. Почалися міжособистісні конфлікти.

Через 16 місяців після початку експерименту рівень кисню впав настільки, що ночами, коли через темряву вироблення кисню рослинами припинялося, люди почали задихатися. Деякі члени команди втратили до третини від своєї початкової ваги.

Громадськість вельми несхвально відреагувала на те, що умови експерименту були порушені. Це сильно вдарило по репутації компанії, що запустила експеримент. Її звинувачували в обмані і підтасовуваннях.

Через два роки, 26 вересня 1993 року, виснажені “біосферці” вийшли з добровільного ув’язнення і їх знову зустрічали як героїв – однак успіх експерименту викликав значні питання.

Досвід “Біосфери 2” не зміг довести, що люди можуть вижити в закритій структурі, а значить, плани про підкорення космічного простору і висадці колоній на Марс є не настільки реальними, як хотілося б.

Через рік друга команда “Біосфери 2” намагалася повторити експеримент, але на додачу до тих же наукових проблем додалися проблеми організаційно-фінансового характеру, і програма згорнулася раніше задуманого, продовжившись всього півроку. У 1994 році Space Biosphere Venture, якій належала «Біосфера», була закрита, а управління комплексом перейшло Колумбійському університету. У 2007 році проєкт викупив Університет Арізони. Тут і сьогодні тривають експерименти, пов’язані з біосферою та екологією, але вже не такі гучні.

У 2020 році режисер Метт Вулф відзняв документальне кіно про експеримент “Біосфера-2” під назвою – “Самоізоляція”:

Оцініть статтю:
[Голосів: 1 Оцінка: 5]

Читайте нас у Facebook і Telegram!

Підписуйтесь на нові публікації по email:

Рубрика
Таємниці
Narodne - український інтелектуальний, науково-пізнавальний інформаційний ресурс, створений для ерудитів. Публікуємо цікаві статті, розповідаємо про історії минулого, висвітлюємо і аналізуємо визначні події та особистостей, котрі мають значення в культурному і глобальному масштабах.
    ВАРТО ПЕРЕГЛЯНУТИ